У недільному ранку були ми - громада, яка чекає, вірить і не втрачає надії.
Після Хвилини мовчання на міському майдані Свободи відкрито Алею Віри зі світлинами воїнів, доля яких наразі невідома. Вони вважаються безвісти зниклими або перебувають у ворожому полоні.
Батьки, дружини, діти, сестри, брати … військовослужбовців прийшли на відкриття з прапорами, на яких зображені їхні найрідніші.
Усе поєдналося в цьому ранку: зачитування кожного імені, втраченого війною, але незабутого, всепереможна молитва, глибокі слова промовців, вилиті разючим болем вірші та пісні, переливи обпікаючого сонця і обнадійливий політ синьо-чорних кульок у безкрає небо.
Несила було стримувати сліз.
Але українці такі: вмившись сльозами, не опускають руки, бо нам треба боротися, щоб перемогти.
Дай, Боже, нам мудрості та мужності повернути своїх і своє. І на цьому тернистому шляху зберегти віру, надію та любов.
Дякуємо всім, хто розділив цей день із рідними воїнів.
Тримаймося разом.
